����Vlog

13–15 травня 2026 року в місті Каунас, Литва, на базі Університету Вітовта Великого відбулася 23-тя Міжнародна наукова конференція Baltic Surveying’26 — щорічне фахове зібрання, яке вже стало одним із важливих майданчиків для землевпорядників, геодезистів, картографів і дослідників земельних відносин Східної Європи та Балтійського регіону.

Для Національного університету біоресурсів і природокористування України участь у цій події є не епізодом, а сталою академічною традицією. Щороку представники університету долучаються до роботи конференції, презентують результати наукових досліджень, обмінюються досвідом із колегами з європейських закладів вищої освіти, підтримують багаторічні професійні зв’язки та формують нові напрями співпраці.

Цьогорічна конференція об’єднала науковців і практиків із Литви, Латвії, Польщі, України, Казахстану, Естонії та Туреччини. Організаторами заходу виступили Університет Вітовта Великого, Вармінсько-Мазурський університет в Ольштині та Латвійський університет наук про життя і технологій. У центрі уваги учасників були сучасні питання землеустрою, геодезії, картографії, земельного кадастру, управління земельними ресурсами, розвитку сільських територій, використання просторових даних, охорони земель та удосконалення освіти у сфері землевпорядкування.

НУБіП України на конференції представляли завідувач кафедри землевпорядного проєктування Андрій МАРТИН, завідувач кафедри геодезії та картографії Тарас ЄВСЮКОВ, завідувачка Навчально-науково-виробничого центру «Охорона природних ресурсів та реформування земельних відносин» Людмила КОЛЬОСА, професорка кафедри землевпорядного проєктування Людмила ГУНЬКО, доцент кафедри геодезії та картографії В’ячеслав БОГДАНЕЦЬ, завідувачка кафедри геоінформатики і аерокосмічних досліджень Землі Антоніна МОСКАЛЕНКО.

Особливо вагомою була присутність представників НУБіП України у змістовній частині конференції. Їхні виступи засвідчили, що українська землевпорядна наука сьогодні працює не лише з класичними питаннями кадастру чи організації території, а й із викликами, які безпосередньо стосуються безпеки громад, охорони природних ресурсів, повоєнного відновлення та наближення української системи управління землями до європейських підходів.

Виступ Андрія МАРТИНА, підготовлений у співавторстві з Людмилою ГУНЬКО та Людмилою КОЛЬОСОЮ, був присвячений кадастровому забезпеченню охорони торфовищ в Україні. Доповідь викликала жваве обговорення, адже порушила питання, яке для України має стратегічне природоохоронне значення: як поєднати дані про торфовища із земельним кадастром, як установити особливий режим використання відповідних земель і як унеможливити втрату цінних природних територій у процесі формування земельних ділянок. У цьому дослідженні землеустрій постав не лише як технічна процедура, а як інструмент екологічної політики та довгострокового збереження природного капіталу країни.

Професор Тарас ЄВСЮКОВ та доцентка Антоніна МОСКАЛЕНКО представили дослідження, присвячене оцінюванню ризиків землекористування, пов’язаних зі збереженням збудників сибірки у ґрунтах, на прикладі територіальних громад Вінницької області. У центрі доповіді були питання, які мають не лише наукове, а й виразне суспільне значення: облік земельних ділянок під місцями поховання тварин, інвентаризація таких територій, урахування біологічних ризиків під час управління землями та внесення відповідних відомостей до земельного кадастру. Ідеться про той вимір землеустрою, де кадастрова точність прямо пов’язана з безпекою людей, відповідальністю громад і якістю державного управління.

Доцент В’ячеслав БОГДАНЕЦЬ презентував дослідження щодо використання алгоритму нечіткого групування для поділу зображень під час аналізу сільськогосподарських ландшафтів зі складним рослинним покривом. Така тематика відображає один із ключових напрямів розвитку сучасної землевпорядної науки — поєднання польових знань, просторового аналізу та даних дистанційного спостереження Землі. Для аграрної країни, якою є Україна, подібні підходи мають очевидну практичну цінність: вони допомагають точніше оцінювати стан угідь, структуру землекористування та зміни у ландшафтах.

Окремий інтерес учасників викликала стендова доповідь, присвячена регулюванню доступу до професій сертифікованих інженерів-землевпорядників та сертифікованих інженерів-геодезистів в Україні. Її авторами були Людмила ГУНЬКО, Андрій МАРТИН, а також представники Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Ольга ЛАХМАТОВА і Олександр ЗАХАРЕНКО. Обговорення цього питання стало важливим внеском у порівняння української та європейської моделей професійної відповідальності, сертифікації фахівців і забезпечення якості землевпорядних та геодезичних робіт.

Упродовж трьох днів конференції відбулися пленарні засідання, усні виступи, представлення стендових доповідей, обговорення спільних наукових досліджень і вдосконалення освітніх програм. Традиційною складовою Baltic Surveying стала виїзна сесія: цього року учасники відвідали садибу Раудондварис у Каунаському районі, де ознайомилися з архітектурною спадщиною та історією відомих родин Радзивіллів і Тишкевичів.

Участь НУБіП України в Baltic Surveying’26 ще раз підтвердила: українська землевпорядна школа є активним учасником європейського наукового простору. Вона має власний досвід, власні складні виклики і власні рішення, які цікаві міжнародній спільноті. Водночас такі зустрічі дають змогу бачити ширший контекст — як розвиваються земельні відносини в сусідніх країнах, як змінюється підготовка фахівців, як просторові дані стають основою відповідального управління територіями.

Для НУБіП України Baltic Surveying — це більше, ніж конференція. Це майданчик довіри, професійного діалогу і сталого партнерства. Саме тут підтримуються контакти, що переростають у спільні дослідження, освітні ініціативи та нові академічні можливості. І саме тут українські науковці вкотре засвідчують: навіть у складних умовах Україна не лише зберігає наукову присутність у Європі, а й пропонує змістовний порядок денний для майбутнього розвитку землеустрою, кадастру, геодезії та охорони земель.